Кількість ЗВО в Україні можна значно скоротити. Що з цього вийде?

Вважається, що в нашій країні забагато закладів вищої освіти і для покращення якості навчання варто зменшити їхню кількість. Про оптимізацію мережі постійно говорять в МОН, та й освітяни скаржаться, що авторитетних університетів в Україні обмаль, а студентами стають більше 80% випускників шкіл. ВЧАСНО з’ясовував, чи матиме скорочення позитивний результат?

ЗАБАГАТО. Часто серед українських політиків та освітніх експертів лунають твердження про те, що варто скоротити кількість закладів вищої освіти. Мовляв, їх стало дуже багато, натомість студентів мало через падіння народжуваності, а рівень викладання низький.

МОН під головуванням Сергія Квіта ще у 2014 році пропонував значно скоротити мережу закладів. Тоді в Україні діяло близько 800 ЗВО, 200 з них – університети. За словами Квіта, слід було зменшити саме кількість університетів – з 200 до 40. І вже через рік число закладів скоротилося з 802 до 317. Ще 50, як казали в міністерстві, чекали на розформування – у кожному з них навчалися менше 200 студентів, і їх вирішили перевести до більших ЗВО. Проте сьогодні і цих заходів недостатньо.

Директор освітніх програм Українського інституту майбутнього Сергій Бабак (член команди Володимира Зеленського), вважає, що українській вищій освіті потрібна реорганізація. На його думку,щоб не утримувати 212 державних та комунальних вищих навчальних закладів, варто об’єднати частину з них. Бабак зазначає, що в Німеччині та Великобританії кількість ЗВО не перевищує 130, а в Україні разом із приватними їх аж 289.

БІЛЬШЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ. Директор Аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний пояснює, що картина ще гірша і скорочувати виші є куди – на початок 2019 року їх було 1388 (за даними МОН, на сьогодні – трохи більше 1400). Причому 241 заклад не має жодного студента, 117 закладів мають до 100 студентів і ще 810 закладів – до 500 студентів.

Зазначимо, що вказана кількість враховує не тільки університети та інститути, але й їхні філії та коледжі.

ЯКЩО СКОРОТИТИ. На думку Стадного, закриття малокомплектних закладів не вплине на ситуацію, а вплине саме на якість викладання і може бути взагалі позбавлене сенсу. Експерт каже, що уряд, по-перше, має визначитися, яка саме мережа потрібна країні, потім запропонувати перелік видів закладів із описом цілей для кожного з них та способів фінансування. А вже заклади мають самостійно вирішити, до якого із запропонованих видів себе віднести і як досягати поставлених цілей за визначеного об’єму фінансування.

Єгор СТАДНИЙ

директор Аналітичного центру CEDOS

Ми повинні відмовитись від ідеї уніфікованого підходу до закладів вищої освіти. Яскравий приклад граблів – це настанова, що усі заклади вищої освіти повинні вести наукову діяльність. Усі, як мантру, повторювали тезу – якщо немає науки, то це не заклад вищої освіти. Теза не лише занадто амбітна, але й шкідлива, бо породила вал вимог до закладів, які ніколи не могли і не зможуть їх виконати. Внаслідок цього ми отримали імітацію науки у закладах вищої освіти.

На думку Стадного, заклад може бути хорошим, маючи 100 студентів, і посереднім, маючи 10 тисяч. Погоджуються з цією тезою й інші освітні експерти, говорячи про те, що вітчизняні виші часто-густо не відповідають своїй назві. Тож замість того, щоб закривати їх, збурюючи громадськість, можна просто сказати чесно, що це не університет, а, наприклад, вища професійна школа. У такому закладі має бути змінена програма, схема фінансування та адміністрування, і студенти, які йтимуть сюди на навчання, не будуть обманюватися через гучну назву.

Інший шлях – об’єднання закладів. Тоді в одному місці можна буде сконцентрувати найкращих викладачів та більші фінанси, зекономлені на адмініструванні. Так буде зручніше і для студентів, яким буде легше орієнтуватися в освітньому просторі.

Поделиться