Почув, що є віртуальні держави. що це таке? Що це таке?

ПРО ЩО МОВА?

Ви знаєте, де розташоване князівство Хатт-Рівер? А Вільна Республіка Ліберленд? Ні? А вони існують. І, в той же час, не існують. Як таке можливо?

Сьогодні в світі існує кілька десятків так званих віртуальних держав, або «мікронацій». Вони схожі на справжні держави, у них є свої уряди, прапори і валюти, але світова спільнота їх не визнає. Вся справа в тому, що мікронації швидше імітують держави, ніж є ними. А деякі з них навіть не мають власної території, існуючи в інтернеті, або взагалі – тільки в уяві їхніх творців. Ми розповімо про найвідоміші сучасні віртуальні держави.

СЕБОРГА

Це село на північному заході Італії, в якому проживає трохи більше 300 осіб. В ті часи, коли на місці Італії існувало безліч маленьких феодальних держав і володінь, Себорга була окремим князівством. Втім, воно було настільки крихітним, що коли в 1861 році оголосили про створення єдиної Італійської держави, про Себоргу просто забули. Тож формально князівство продовжило своє існування. Цей примітний факт виявив у 1963 році, риючись в сільських архівах, місцевий торговець квітами Джорджіо Карбоне. Він і запропонував землякам відновити незалежність. Ідея сподобалася жителям Себорги. Першим правителем князівства з титулом «Його громадійшество» став сам Карбоне.

Зараз князем Себорги є автогонщик Марчелло Менегатто. В князівстві є власний уряд (коронна рада) з дев’яти осіб, своя валюта (луіджіно), свій олімпійський комітет (щоправда, не визнаний МОК) і навіть своя армія (міністр оборони та двоє прикордонників). Втім, «незалежність» Себорги – це, скоріше, спосіб залучити в село туристів. А в звичайному житті мешканці князівства живуть за італійськими законами, платять податки в італійську казну і голосують на італійських виборах.

СІЛЕНД

Це ще одне віртуальне «князівство», розташоване прямо посеред Північного моря. Під час Другої світової війни британська армія побудувала на підступах до острова кілька морських платформ – тут стояли зенітки і розміщувалися обслуговуючі їх солдати. Війна закінчилася, знаряддя і військових відвезли, а платформи залишилися. Одну з них в 1966 році захопив на пару з другом відставний майор Педді Рой Бейтс. Спочатку він планував облаштувати тут парк розваг, а потім раптово оголосив себе князем Сіленда.
Сьогодні князівством керує син засновника – Майл Бейтс. Він продає всім бажаючим дворянські титули, чеканить монети і випускає поштові марки. А ще – забезпечує незалежний інтернет-хостинг. На Сіленді існують три міністерства, збірна з футболу і власна церква
.

ХАТТ-РІВЕР

До 1970 року ця держава була звичайною фермою в штаті Західна Австралія. Але після того як уряд встановив невигідні для селян квоти на вирощування пшениці, власники ділянки – сімейство Кеслі– оголосили свої землі незалежним князівством.

У Хатт-Рівер проживає близько тридцяти осіб. Вони вирощують польові квіти і приймають більше 40 тис. туристів на рік. Втім, у князівства є й серйозні проблеми: правляча династія заборгувала австралійському уряду майже 3 млн доларів податків.

ЛІБЕРЛЕНД

Це не князівство, а «вільна республіка». Про її створення оголосив у 2015 році чеський політик лібертаріанських поглядів Віт Едлічка. Він закликав своїх однодумців переселятися на маленький безлюдний клаптик землі на західному березі Дунаю, відомий як Горня Сіга. Це нічийна територія, розташована між Сербією і Хорватією. За розрахунками Едлічки, тут лібертаріанці з усього світу могли б побудувати свою утопію.

Едлічка призначив міністрів республіки, написав конституцію і роздав кілька десятків паспортів. Але ось біда: хорватська влада заблокувала доступ до Горні Сіги, тож ніхто з новоявлених «громадян» Ліберланду не може туди потрапити.

ХРИСТИАНІЯ

Напевно, це найвідоміша з віртуальних держав. Вона з’явилася в 1971 році, коли численні хіпі без дозволу оселилися в давно покинутих військових казармах в однойменному районі датської столиці Копенгагена. Незабаром тут почали будуватися нові будинки, з’явилися кафе, клуби і ресторани. Вже через кілька років «вільне місто Христианія» перетворилося в один з центрів європейської богеми і в одну з головних визначних пам’яток Копенгагена. Зараз тут проживає близько 1000 чоловік.

В Христианії діють власні закони, не такі, як в решті Данії. Наприклад, тут немає поліції, дозволена марихуана, заборонені автомобілі, не можна вирубувати дерева, а всі питання вирішуються на загальних зборах. Датський уряд неодноразово намагався вижити хіпі з Христианії, але безуспішно. Зрештою, в 2011 році владі нічого не залишилося, крім як визнати за «вільним містом» статус самокерованої комуни.

Поделиться