Влада глухих.
Чому політичні еліти говорять з виборцями
на різних мовах?

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Після проведення президентських і парламентських виборів в Україні позиції політичної еліти значно погіршилися – на зміну управлінцям, які займали свої пости, прийшли нові керівні кадри. Однак важкий період переживає не тільки політичний клас в Україні, а й в усьому світі. Наприклад, рішення британських політичних еліт призвело до референдуму про вихід з ЄС, а у Франції – до протестів «жовтих жилетів». ВЧАСНО розбирався, як формувалися сучасні політичні еліти, і за що їх критикують в рідних країнах.

БРИТАНІЯ

Більшість політологів, які критикують сучасну політичну еліту Великобританії, звертають увагу на «однорідне походження» політиків. Близько 39% британських політиків закінчили приватні школи. При цьому таку ж освіту отримало тільки 7% всього населення Великобританії. Диплом Оксфорда мають 24% політиків і менше 1% звичайних громадян. Особливу увагу критики приділяють бакалаврській програмі Оксфорда «Філософія, політика і економіка».

Освіту за цим курсом отримали екс-прем’єр-міністр Девід Кемерон, суперник Бориса Джонсона на пост прем’єр-міністра Джеремі Хант, міністр фінансів Філіп Геммонд і попередній лідер лейбористської партії Ед Мілібенд. Ця програма була розроблена ще в 1921 році. Основна мета курсу – осучаснити підготовку політичних лідерів. Програма передбачала відмову від вивчення «мертвих мов» (латина, давньогрецька) і розвиток навичок швидко і глибоко розбиратися в складних соціальних запитах.

Втім, спеціалізація майбутніх британських лідерів не завжди відігравала вирішальну роль. Наприклад, 71-й прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер була за освітою хіміком, Тереза ​​Мей – бакалавр географії, а Борис Джонсон вивчав античні мови і літературу. Однак зазначимо, що кожен з них отримував досвід політика ще в студентські роки, змагаючись за лідерство в різних молодіжних організаціях. Однією з найбільш елітних організацій вважається дебатний клуб «Оксфордський союз». Членство в цьому клубі дає корисні зв’язки і відкриває молодим кадрам дорогу в британську політику.

Ще однією проблемою сучасної політичної еліти називають «розмиття цінностей». Як пише видання TheEconomist, за часів Маргарет Тетчер політики занадто зблизилися з фінансовими елітами. Якщо раніше політики вірили в служіння своєму народові, то з часом політика стала інструментом для власного збагачення.

ФРАНЦІЯ

Проблема віддаленості політичних еліт від народу існує не тільки у Великобританії. Ця ж проблема стала першопричиною протестного руху «жовтих жилетів» у Франції. Однак, якщо система освіти в британських «управлінських інститутах» вибудовувалася століттями, то у Франції Національну школу адміністрації створили півстоліття тому. При цьому вирішальними якостями Школи Шарля де Голля стали не гроші і зв’язки у впливових колах, а знання і вміння.

Школа відбирає всього 80 найбільш обдарованих випускників французьких університетів. Для найуспішніших з них резервують ключові посади у виконавчій владі. Відзначимо, що в Школі Шарля де Голля вчилися останні чотири президенти Франції, в тому числі Франсуа Олланд і Емманюель Макрон.

Втім, критики відзначають, що зараз студентами Школи найчастіше стають діти чиновників, політиків або менеджерів вищої ланки. Як пише видання BBC, тільки 6% студентів цієї школи – вихідці з сімей звичайних робітників. Тому для «жовтих жилетів» політик з «золотим дипломом» став уособленням зарозумілості і нездатності усвідомити наслідки своїх рішень для звичайного населення. Додамо, що Макрон критикував програму Школи ще під час навчання і називав її занадто консервативною, а після протестів «жовтих жилетів» і зовсім зажадав її закриття.

США

Сучасну політичну еліту США частіше критикують за тісний зв’язок з корпоративним світом. За словами соціолога Тімоті Гілла, з часів президента Річарда Ніксона майже 70% всіх міністрів до вступу на посаду працювали в найбільших корпораціях США. Це не означає, що їх рішення завжди суперечили інтересам громадян, проте якщо думка більшості громадян і представників бізнесу по якомусь важливому питанню відрізняється, то найчастіше рішення буде прийнято на користь бізнесу.

РОСІЯ

В авторитарних країнах вибори втрачають ключову роль у відборі політичної еліти. Дорогу в політику тут найчастіше відкривають близькі зв’язки з вищим керівництвом. Наприклад, в Росії головні посади займали колишні сусіди Володимира Путіна по дачному кооперативу «Озеро», його колеги з КДБ і мерії Санкт-Петербурга. Крім того, за останні три роки значний кар’єрний ріст продемонстрували особисті охоронці президента РФ. Наприклад, охоронець Путіна і його партнер по грі в хокей Олексій Дюмін став губернатором Тульської області. До цього він керував спецслужбами в Міноборони РФ.

В авторитарних країнах політики, готові виконувати вказівки «зверху», цінуються більше, ніж компетентні технократи, які з часом почнуть вводити глибокі реформи і можуть стати загрозою для чинного лідера. Як правило, ціною такого відбору політичної еліти стає якість управлінських рішень.

Поделиться